Ти близько…
І водночас так далеко,
Немов у небі та лелека,
Тебе так важко досягти,
Ще важче, щоб спустилась ти.
І кажуть, що синиця у руці,
Це краще ніж у небі журавлі.
Але не буду я синиць тримати,
Бо краще за тобою споглядати.
Очей від цього не можливо відірвати.
Така нескорена…
Ще більше недосяжна,
І така горда і відважна.
Літаєш ти у своїх небесах,
Уся захована в своїх думках.
А коли в низ,
Ти споглядаєш зрідка,
Так подивитись… може лиш лебідка,
У погляді тім стільки глибини,
Як в синім небі висоти.
І якось раз,
Поринув я в ту глибину,
І край шукаю хоча певне не знайду,
А скільки в погляді отім вогню,
І прохолодою приємною я в нім горю.
Чекаю я,
Що спустишся ти з тої висоти,
Надіюся, що біля мене сядеш ти.
І огорнеш мене своїм крилом,
Своєю ласкою, добром й теплом.
09.09.10 р.
