Я намалюю новий день,
Щоб дарувати насолоду,
Нехай видніє теплий погляд,
Що подарує радість
Я заберу у долі право,
Розрушувати наш місток,
На мить віддам тобі у руки,
Щоб ти все спробував змінить.
Я не навмисне у очах,
Твоїх лишила почуття,
Нехай у серці загоряться,
Як полум’я вогню…
Не переступлю й не покину,
Твій світ не зможу полишить.
Той рай в якому хоче жити,
Все те, що губиться в душі.
Хоч часто я не розумію,
Для чого кажу ці слова :
” Піду щоб серце не розбити,
Щоб біль в душі не посилить.
Нехай зведуть нас там, на небі,
Коли залишимось ні з чим. “
Не вірь словам цим,
Це обман.
Який все змушує мовчати,
Про почуття які живуть,
І мріють стати чимось більшим…
Та знай тепер лиш ти один,
Володар почуттів моїх...
Вони слабкі іще й крихкі,
Зламатись можуть дуже швидко,
Дивись не знищуй їх надії,
І не згуби мою довіру.
