Літак, небо, хмари але щось не так,
Всі друзі сміються, а я весь закляк.
Секунда, стрибок на поток, висота,
Життя як хвилина, і кров закипа.
Що вже пережито не варто вагань,
І як не зважати на важкість страждань?
Секунди рахуй і тягни, не чекай,
І долю свою вже всерьоз не сприймай.
Що буде то буде, за плечима запас,
І вогник надії в голові ще не згас.
Триста метрів лишилось, апарат спрацюв
Друзі вже позбирались, а я штани свої прав.