Я вже забула ніжні руки,
Що цілувала сто ночей.
Я вже забула біль розлуки,
І гіркий сум твоїх очей.
Той травень і вечірні зорі,
І твої очі, голубі,
Ласкаві, милі і прозорі,
Я все забула у тобі.
Забула посмішку ласкаву,
Найкращу посмішку з усіх,
Твоє волосся те біляве,
Забула твій веселий сміх.
Але колись, у жовту осінь,
Усе згадаю знову я.
І спів пташок, і літні роси,
Згадаю все, любов моя.
А я любила, так любила,
Ото було вже почуття!
Я б світ за тебе погубила,
Я б віддала своє життя.
Без тебе я не уявляла,
Писала я тобі вірші.
Тобі пісні вночі співала,
Що линули з глибин душі.
Так, я любила, любила і жила,
Одним тобою, дихала тобою.
І що забуду, повірить не могла,
Але забула, час усе загоїв.
Тепер же, лиш згадаю часом,
На наше фото подивлюсь.
Згадаю я недовге щастя,
Скрізь роки тобі посміхнусь.
ID:
220246
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.11.2010 11:50:27
© дата внесення змiн: 30.03.2016 14:39:56
автор: Лана Ніжна
Вкажіть причину вашої скарги
|