Зустрілися тілами ми давно,
Та не були поєднані душею,
В одну прекрасну мить якесь кіно
Реальністю постало перед нею.
А хто ж вона ? – солодка та любов
Що чашу розпиває,
У серце стукає холодне знову й знов,
І лід гарячим полум’ям змиває...
Ти став студентом, в місті повсякчас,
Побачив у житті дівчат багато,
І не могло щось поєднати нас,
Хоч поєднало – й це дивакувато.
Спочатку навіть смішно все було,
З нас глузували друзі і знайомі,
Але кохання впевнено росло,
За нього було небо і ті зорі,
Що стали свідками нестримних почуттів,
Що слів не розуміють – тільки жести,
Дурман спокуси голову п’янив,
Ми в один день готові були вмерти.
Прогнози часто роблять у селі:
хто з ким і як, коли, до чого йде це.
І в нас вони, як прийнято, були
Всі говорили: скоро все минеться.
Іронізуючі із докором слова
За спиною звучали щогодини,
Та все дарма, усе дарма, дарма!
Бо стала я тепер твоя дружина.
І хай говорять злі всі язики,
Комусь же й це робити – не провина,
Не сумніваюсь, що кохаєш ти,
І що для тебе я одна-єдина...