У Стрийський парк я знову завітаю,
Крізь головні ворота увійду.
На арку тріумфальну споглядаю,
Свій час у затишку тут проведу.
Ошатна зона низових партерів
Гостей стрічає озерцем малим.
В нім лебеді вітають візитерів,
Ласують білі хлібом гостьовим.
Стоїть на постаменті ось Кілінський,
На честь якого заснували парк.
Навпроти потічок і підмурівки,
Стан із ногами – дивно якось так.
Оранжерея поруч із Кілінським,
Доріжкою повз неї я пройду.
Дивлюся на дерева в парку Стрийськім:
Японський буз, червоний дуб, сосну.
Доріжки парком вимощені вміло,
Лавки із ними й давні ліхтарі.
Із вітром листя десь зашелестіло,
Підходжу до алеї нагорі.
Платанові дерева в цій алеї
Звели гіллям величний павільйон,
А вежа має вигляд цитаделі –
Там воду подавали на район.
Прокладена у парку залізниця.
Вузькоколійний поїзд для дітей,
Курсуючи, з малечею промчиться –
Дитячій радості тут апогей.
Пройшовши мальовничим Стрийським парком,
Вертатимусь у звичну біготню.
В оглядинах наситившись зі смаком,
Прекрасним свою душу осіню.
22.11.2010р.
