Усі оці мої вірші -
Один стриптиз. Стриптиз душі.
Душа вдивляється в люстерко.
То ми колеги, стриптизерко?.
А хто поганий, хто хороший...
Я просто так, а ти за гроші.
А так різниці більш нема.
Ти роздягаєшся сама.
Виразні еротичні рухи.
Всі дивляться - ніхто не слуха.
Нікому діла - хто ти є.
Їм треба бачити твоє
Оголене красиве тіло.
А хто ти, що - яке їм діло?.
Вони прийшли відпочивать.
Подивляться - і підуть спать.
Про мене, може, поговорять.
І теж забудуть.І не горе.
І я казала - мабуть все.
Поезія - кому це треба?
Що подумки сягаєш неба,
Живеш же, звісно, на землі...
...А ти танцюєш на столі.
І нас обох кудись несе
Життя, яке нас не питає.
А ти чомусь мене читаєш.
А я на танець твій дивлюсь.
Бо гідна іншої ти сцени.
І чимось схожа ти на мене...
такі правдиві слова,але поезія все-таки треба нам, людям різних професій,які зібралися тут і виливають душу,поезія нас збагачує і вкотре переконує,що талантами переповнена Україна! Творімо покликом душі!
