Невже я став таким сліпим,
Плодів не бачу своїх дій.
Іду кудись – туман і дим
І де ж тоді путь до садів !?
Невже я став таким глухим,
Що вже не чую голосів,
Що в серці дзвоном голосним,
Будили від всіх згубних снів
Невже я став таким німим,
Що мав спитати не зумів.
І свою душу не відкрив
Лишивсь поміж своїх гріхів.
