Не кайся перед Іродом i всує,
Не розкривай душі перед юрбою.
Ти сам в собі i над самим собою,
Та з Богом, що завжди тебе почує.
А в каятті горлати алілуя
Своїм катам, що чорною рукою
Паскудять правду брудною iржею-
Остання справа. I нехай віщують
Приниження та кару за мовчанку
I суд страшний, як в них не бачиш неба.
Та душу принести, неначе бранку,
Ще й вознести царю земному требу
Себе скарати, бо озветься воля
Конем, що помирає серед поля.
