І роздуми того, хто покарав його душу
вогнем пекельним, кригою вдосвіта,
знаменням віри відчайдушної –
блукатимуть докорами страчення, розкидані.
Та згадки спатимуть під бронею долонь рідних,
у кожного кляп буде в роті.
Чимраз записи рукою вологою, палатимуть,
осоромою проти очей натовпу скиглитимуть.
Та в хвилини коли перевертнем гамірним
він скромадить потилицю об кремінь,
навряд почує вимощених
скрипіння дощок обтесаних
в коридорах з присмаком реагентів
від сяйних кроків її,
що завжди супроводжували потайки.
…………………………………………….
І почують інші народи слова молитви за життя його.
2010