Поглянь, брате! Поглянь навколо!
Ти бачиш житні поля?
Поглянь на небо оце світанкове,
Від щастя не лине сльоза?
Ти бачиш зорі і чистеє небо!
А знаєш... колись тут був дим...
Дим, у крові усе, у багнюці,
Топтали народ якого ти син.
Син, що сміється із віри,
Сміється з країни з якою зростав,
Цурається мови, державної сили
Дотепер історії предків не знав!
Ти віриш лиш славі одній...
І то! То нечистая слава!
Ганебну бездушність славлять у ній.
Пожива-нажива, злата оправа.
Оправа із тисяч людей.
Людей, що хотіли прожити.
Трудящих та вільних людей,
Що боролись! Яких не скорити!
Тих предків, які спочива
У темних стареньких могилах.
Незабути їх слова, бо їхня душа
Живе у цім небі, іде по стежинах,
Бринить і шумить у річках,
У барвах могутньої країни,
Яку ти поволі стираєш у прах.
Рідної нескореної України!
