Моя зграя відлетить на Схід, де сонце біле
Їх зігріє витривалі крила,
В край, де дух горить і не згорає
Відлетить слабка і квола зграя.
Я ж тепла не буду пильнувати з ними,
Бо підточить зрада швидко їхні крила.
Я залишусь вдома і до діла стану,
Буду працювати день без перестану.
Я візьмусь до діла в своїм ріднім краю,
Хай горить те сонце – серце не згорає!
Зграю я покину – честь залишу з болем,
Розділю сю тяжбу з ниви жовтим морем.
А коли ту зграю вшкварить сонце біле,
Обпалить ганьбою горді їхні крила,
Повернеться зграя у свою родину,
До землі у вишнях, та й на Україну.
Та як стане холод з їх тоді спускатись
І замерзне воля до роботи братись,
Хай тоді танцюють у своєму Сході
Попід сонцем білим на чужій природі.
Та не в змозі серце загоїти рани,
І зомліють крила на світанку рано.
У землі схоронять, та й на Україні
Під вишневим цвітом в самій сорочині.
І ніхто не скаже слова, не згадає,
Що колись була та витривала зграя.
Не зітре й сльозинки сонячна чужина,
Тільки-но заплаче мати-Україна.
Зрада – то болото: потягне як ступиш,
А безчестям слави і добра не купиш!
Вересень, 2010 рік.
Я вражена. Особливо з того, що в саме в Луганську є такі люди, як ти
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ж вражена? Я впевнена, що патріоти є в кожному місті, навіть якщо їх мало. До того ж я ще просвітянка-націоналістка, тому мені, як-то кажуть, сам Бог велів...
Я впевнена, що патріоти є в кожному місті, навіть якщо їх мало. До того ж я ще просвітянка-націоналістка, тому мені, як-то кажуть, сам Бог велів... 
