Інна Серьогіна
МЫ С ВАМИ ВСТРЕТИЛИСЬ СЛУЧАЙНО
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно,
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья,
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви...
Со мною Вы…
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
=========================
Борода
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ
Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град?!
Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад?!
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю -
а там цілющий водопад.
Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги.
Забудь про рани від незгод.
До чорта нам цінитель мод!
Нам аплодує вже народ
і зорепад.
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Спасибі щире, любий друже.
В мені нуртує твоя мужність.
У цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.
Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю.
Один лиш крок, один на двох.
у суддів вже переполох.
За нас майдан і господь Бог,
як оберіг.
Ми станцюєм обоє
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
=================
Слова і вокал – Світлана Моренець
Танго прощання
Коли в небесному просторі
всміхнулись таємничі зорі
і нам коханням нашим стали,
гадали ми – на цілий вік.
Роки в любові пролітали,
щасливі ми іще не знали,
що вже хитнувся білий світ
і обірвав любові цвіт,
він опадає наче сніг,
мені до ніг…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Згорають сторінки роману,
дим щастя відпливе туманом…
Але він був – і не обманом –
тих днів щасливих зорепад!
Та ми – своєї долі бранці...
Танцює смуток з нами в танці
і пристрасть, наче вогнепад,
сумне відлуння серенад,
що не вернути нам назад
тих днів принад…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Вже від танцю прощання
затихають сліди,
Але світло кохання
в моїм серці завжди.