Насолод не прагну примітивних
В запалі злютованих потуг.
Прагну друзів, щирих та гостинних -
Друг у щасті, він і в скруті друг!
Чи ж краса врятує нас від згуби
Сірих буднів, довгих та нудних?
Ба! Ревуть ієрихонські труби
У новітнім значенні оних.
Світ мінливий в сталості жорстокій
Інквізицій, диб та ґільйотин.
І пливуть сукровиці потоки,
Вкривши флору сморідом густим.
Будівничі веж, од Вавилону,
В раж крутий впадають раз у раз,
Та ґендлюють буквою закону
В боротьбі за теплий унітаз!
І гряде нове стовпотворіння -
Натовп - це зручніше ніж народ.
Звідки родом, де його коріння?
Де фатальний долі поворот?
Ще поволі - добре, що поволі-
Сущий раб до помсти закипа.
І нуртує на вселенськім полі
Злоба люта, дика та сліпа!
Світ затягся в зашморгу ілюзій.
Що там далі - світло, чи пітьма?
Меч Дамоклів, чи Гордіїв вузол?
Відповіді поки що нема...