Я джерела холодного потік,
Що б'юсь думками-хвилями по дну.
І вже за свій короткий вік
Відчула зла й добра війну.
Я не хотіла чути правди слів,
Та, без запрошень, в серце увійшла.
Убила спокій, розпаливши гнів,
Який приборкати я так і не змогла.
Не чую більше радісних пісень,
Бо їх приспала неміч і журба.
Обміняно на ніч прозорий день,
В якій ступає зігнута хода.
Звалило зло на плечі тягара,
Не давши змоги встати із колін.
Але настільки сильна сирота,
Не дасть лукавому низький поклін.
На цій Землі життя- коротка нить.
І не диявол, Бог її ввірве.
З тобою правосуддя учинить-
У пекло кине, чи у рай віьме...
