|
Коли справа завершена, людина [повинна> усунутись…
.............................................................................................................
Десять мільйонів градусів Бетельгейзе – холодний душ в порівнянні с спекотними танцями їх нічного екстазу! Не торкайтесь закоханих – а то не зберете і попелу свого.
…
Тим, хто звик тільки споживати, здається чужим цей дивний екстаз, захоплюючий творця за межі всім відомого світу.
…
[екстаз Любові> [екстаз Творчості> [екстаз…>
Нью-Йорк. Таймс-сквер. Годинник показує десяту тридцять ранку, але насправді тут ніч скоро підходить до завершення. Різниця між моїм годинником, подарованим подругою і купленим в межах тіньової економіки, а точніше на «чорному» ринку в Лос-Анджелесі та часом на годиннику готелю «Hilton» майже в добу. Мій годинник, як і я ще не перейшли на сплячий режим несплячого міста. Тому вештання по вулицях емігрантів о 03.30 цілком закономірно, хоча є й такі, які ще не зняли собі помешкання, добираються на роботу в інший кінець Нью-Йорка, тому і вставати потрібно рано. Місто не спить. Причини відомі.
«- Я ненавиджу Америку!» - виражався журналіст у своїй роботі.
Вона надто молода, і ще хоче бути правителем світу.
«- Америку не любить навіть американець» - виразився французький письменник у своєму романі.
США стало публічним домом, чи просто збіговиськом безпритульних - світовим притулком.
І я той самий емігрант, тільки з іншими намірами. На співбесіді по отриманні візи, мене звісно ж запитали про ціль моєї поїздки, чи їде хтось зі мною, чи маю я щось, що змусить мене повернутись назад?!
«- Я не досконало знаю англійську, значить для чоловіка, в огидній, блакитного кольору краватці, їду для її вдосконалення. Я не одружена, і це засмутило його такого ж кольору очі, що від краватки здавались ще більш блідими та втомленими. Треба було запитати йому чи хочу, я одружуватись, ми б разом весело посміялись. Цікаво чи одружений цей містер?! Відбиток від обручки лишився, але по якій причині він її зняв, чи може це розлучення і він ненавидить свою дружину, яка потребує моральної компенсації у 50 тис. у.о. (і не важливо долари, євро, франки), а може просто обручка, стала вузька на його розпухлі від перевтоми пальці, і він зняв на деякий час, чи не одягає, бо просто не встиг віддати майстру, щоб той зробив на розмір більше. Чи хотів би цей чоловік насправді знати ціль моєї поїздки, певно, що ні, це надто довго. Йому було б не зрозуміло, до чого там зірки, якщо в Нью-Йорку їх немає, а кататись по Америці я не буду».
Мої ноги стають холодними, я вже стою на одному місці надто довго, розглядаючи нічний Бродвей. Чомусь цього разу, творчість по мапі впала на Манхеттен.
«- Ти повернешся?
- Ти надто грубо це говориш. Безумовно…Моє натхнення тут, разом з тобою. – Він не був моїм натхненням, і я ніколи не говорила, що він втілення моєї музи, але моє натхнення літало навколо нього.»
Інколи в нас виникали розмови на рахунок того, чому саме те місто, та країна, чи могла б я сидіти вдома?
«Ти знаєш, що на перше місце я ставлю творчість, а світ надто барвистий, має багато лиць, і я неодмінно маю їх побачити (сьогодні це обличчя на вулицях Манхеттена). Звісно могла б бути на одному місці, хіба б я не знайшла втіхи в вулицях рідного міста, там де ти хочеш мене, я б могла в твоєму спокої, в твоїй вдумливості знаходити для себе, те що бачу в мостах Гамбурга, чи в тиші Праги. Все це є тут, але творчість надто непередбачувана, надто стигла і її потрібно зривати, споживати її тіло, вливати в себе її соки, щось подібне до «екстазу любові», але це «екстаз творчості». Я поза межами світу, поза межами того, що скептики називають – забуттям, я поза межами всього, але в межах творчості. Але ти, той хто віриш в мене, ти надто близько, я чорнилом просякнута тобою. Творчість – безсмертна, тому ми лишимося такими ж, так, що не переймайся, що я покидаю твої ніші, моє натхнення, все одно разом з тобою п’є, їсть, спить». Я завжди з посмішкою закінчую такі розмови. Даю можливість усвідомити «екстаз творчості», який відчуваю я, відчуває він.
«- Давай одружимось.
- Не варто, я не хочу все зіпсувати. Надто багато ти для мене значиш, щоб одружуватись з тобою.
- Але і ти «заміж по-приколу» також не вийдеш, я тобі не дозволю. – Ми разом усміхаємось, цілуємось… «екстаз любові»
«Самозакохані наркомани»
«В сексі немає творчості, чи то самовідданої любові»
«Егоїзм – не творчість, тим паче не любов»
Це звучить голос, який ніколи не пізнає, «екстазу творчості», «екстазу любові» і іншого, третього екстазу, але про який говорити сьогодні не варто.
Холодно.
Нью-Йорк зимою немає нічого гарного для поціновувачів літніх пейзажів, але Таймс-сквер,завжди насичений теплом і надвологістю. Тут я шукаю, складаю пазли творчості. Задоволення - мої очі, які виривають з цієї краси, вульгарності - абсолютно все. Хоча мій «екстаз творчості» цієї ночі ходить у наморднику, значить потрібно відпочити, подзвонити додому і почути, голос натхнення яке сьогодні буде говорити його голосом; він ще спить, навіть якщо зараз на його годиннику, так як і на моєму. Тому я свій годинник ніколи не переводжу, щоб лишатись в одному часі…
«- Good morning, dear…
- Доброго…»
(-JedemdasSeine…Zangezi-)
ID:
303925
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.01.2012 15:27:17
© дата внесення змiн: 03.01.2012 15:54:59
автор: Ваньоха Р.
Вкажіть причину вашої скарги
|
