ЗАБЛУДНА КВІТКА ГАВУ ПОЛЮБИЛА
Краса любові а з нею щасні миті,
Відкривши браму світу неземного,
На висотах раю в чарах оповиті,
Розпач не пускати обіцяли строго.
А тим часом, замість пісні солов’я,
Заблудла квітка гаву полюбила,
В гріхи загрузла узяв його ім’я,
Квіт з нехаяла і красу згубили.
Оманний світ її позбавив миру,
Розпач у серце недугу принесла,
Захотіла квітка вернути щиру,
Повну чар чудесну пісню солов’я.
До краси нахилилися в поклоні,
Щасні миті просила у любові,
Щоб знов пелюстками укрити скроні,
Щоб вернуть собі запахи чудові.
Які зустрінуть пісню солов’їну,
І до світання, до квітки приведуть,
І не буде більш радощам зупину,
Бо вони в любові разом зацвітуть