Ніч леред боєм,зоряна і тиха.
Над річкою котивсь туман.
Світивсь вогнями римлян стан.
Ніщо не віщувало лиха.
У стані русичів не спали,
До бою зброю готували.
Аттіла радився з князями.
Ще танці рили і возами
Обставили навколо гору.
Виходили у ніч дозори
І вивідці,в цю пізню пору,
Зникали тінями в просторі.
Старшини молодь підганяли,
Ще щось робити заставляли,
А ветерани вже куняли.
Спочити треба,добре знали.
Але коротка літня ніч,
Вже будять сотники дружину,
А чи звитяжну нині днину
Боги пошлють? У цьому річ.
Тож,нишком,всім богам молились,
Творили їм малую требу.
І на святую цю потребу
Останнім куснем поділились.
З коліс знімали ланцюги,
Прохід зробили між возами.
Пішці нерівними рядами
Всі вийшли з стану до ноги.
В долині стали під горою.
Готові вже,чекали бою.
Кіннота скупчилась позаду,
Сховались сотні у засаду.
І тільки сонця перший промінь
На вістрях сулиць заблищав.
За річкою почувся гомін,
То Ецій з військом вже чекав.
Рядами рівними кагорти
Відважних римлян купно стали.
Прикрили фланги візіготи,
А прозеліти центр тримали.
В очах у русичів рябіло,
Орли на сонці мерехтіли.
Латинців були грізні сили.
Таких змогти - не легке діло.
Не мало виставили й гуни
Навколо,оком де не кинь,
Біліли вивернуті гуні
І гарцював гарячий кінь.
На поле виїхав Аттіла.
Конюший сулицю подав.
В бік латинян вона злетіла.
- Вже князь почав!
Потягнім дружно по князі!
Та й залунало: - Слава! Слава!
І в незабутні хвилі ці,
До бою сурма засурмила.
Враз розступилися пішці,
Вперед кіннота полетіла.
Плечем тісніше до плеча,
Пішли у бій Аттіли можі.
І тріснули списи ворожі
На лезі руського меча.
Гатила гупали в щити,
Дзвеніла сталь,кістки хрустіли.
І зупиняли наглі стріли
Крок до завітньої мети.
Незламно римляни стояли,
До купи зсунули щити.
Не дали й крок вперед пройти
І сотні вже списом поклали.
Тіснили пішців і кінноту,
Рядами йшли,мов на плацу.
Неквапно воїнів роботу
Робили мовчки,не просту.
Лунали лайка й смертний стогін
На всіх Європи язиках.
Кров цибеніла по тілах
І грав на лезах сонця промінь.
Валились в купу ранені і трупи
Скажених коней копита і крупи
Нещадно чавили тіла.
Земля гарячу кров пила.
