Мені давно оповідали мама,
А їм розказував ще дід,
Про дивний замок на вершині,
Що виринув із мороку століть.
Тут темний ліс шумить давно,
Стрункі граби підняли вгору руки,
Трикутник лісу дивиться в село,
В долині Прут ріка біжить повз луки.
А нижче, де уступами горби,
Тут озеро давно колись було,
Над ним чарівний замок вгору підносився,
Дивився замок гордо на село.
Той замок Юріїв* красивий був,
У ньому дідич жив заможний,
Та гордий він без міри був
І знатись не хотів ні з ким вельможний.
Бог покарав гординю злу
Всім іншим гордякам в науку.
На згадку назву нам лишив стару
І чар легенди дивний, наче муку.
А також пагорб на узліссі,
Він Юрів зветься із тих пір,
Товар на ньому навіть не пасеться,
Бо лисиною глею світить він до зір.
Перед святами все кругом цвіло,
Покликав князь священика із долів,
Щоб паску посвятив він на добро,
Бо сам у церкву не ходив з хоромів.
Священик паску посвятив,
Поблагословив дар Божий строго,
Потім в село, додому поспішив,
Покинув дідича старого.
Та книгу у світлиці він забув,
Не просту книгу - Божі заповіти,
Вернувсь старенький наш отець, прибув -
Вже сонце слало із небес привіти.
Де замок був - там озера вікно,
Пташки тихенько голосили,
Схилив отець пред вічністю чоло,
Моливсь за душі, що загибли.
З безодні вод угору виплив стіл,
На ньому Біблія свята лежала,
Отець молився - берег за престіл,
Книга свята до нього підпливала.
Здивований священик взяв книгу святу,
Схиливсь у вдячному поклоні,
А стіл поринув в глибину,
Щез із очей у вод полоні.
*У книзі Михайло Ласійчук, Іван Лудчак " Нижній Вербіж" Нариси і матеріали з історії та народознавства. Видавничо-поліграфічне товариство "Вік" Коломия - 1995, є матеріал про село Воскресінці, замок Юріїв, церкву П'ятничка (церква Параскеви П'ятниці), а також про місто Коломию та навколишні села. Цитую: "Популярності в селі набув вірш-пісня "Дума про напад татарів на місто Коломию та її околиці", написаний сільським дяком і поетом Миколою Тулікою і опублікований 1886 року в "Народному руському місяцеслові"... Описані тут події відбувалися 1585 і 1589 років, бо саме тоді двічі побували татари у нашій місцевості". с.19 "Дума про напад татарів":
"...Вже в Воскресінцях церква П'ятничка і замок Юріїв горять"... с.20-21. Отже, розповідь-легенда моєї матері та її предків: діда, прадіда мають (частково) документальне підтвердження.
