А що як ти це імплантант,
А я лиш звичайний дилетанат,
Перетворюєм життя у щось незвичне,
І пробуєм зробити крок у вічне.
Тебе бере лише меланхолія,
А мене по тобі ностальгія,
Я пішов і зник, десь – там далеко,
Полетів у вирій, як лелека.
А ти нічого не сказавши,
Пройшлась на пальчиках, бігом,
Ти прагнула пройти усе, й не впавши,
Як сонцесяйний сніг цей за вікном…
