Приїхав перший раз в Казанку,
Не знав зі сцени, що читати.
Діставши зошит, ручку, зранку
Я став брехню свою писати.
В сюжеті тім зміг прибрехнути,
Але таке скрізь може бути.
В КАЗАНЦІ
Я приїхав у Казанку
На конкурс Глазового,
Запитав у хлопців зранку,
Попасти як на нього.
– Ви збираєтесь читати
Там байки Глазового?
Не могли б нам прочитати
Вірша хоча б одного.
Вірш читав про верблюдяру:
«Двогорбий недороба,
Він дурню батьку з перегаром,
Між очі плюнув, в лоба».
Хлопці слухали сміялись
Хлопали, кричали – біс,
Від сміху ледь не "повзривались":
– Головний дадуть вам приз.
Читали вірш ви, як Сова,
А може як Литвинов,
Цей вірш вставляє мов трава –
Конопля з Героїном.
Я не знав що у Казанці
Так почитають Глазового!
Оті хлопці не «засланці»,
Як земляка свого святого.
В Одесі вже нема такого:
Начебто не наркомани,
Поки читав їм Глазового
Вмить почистили кармани.
Ш.В.С.07.2007 р.
