«РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ
В МАМИ НА ГОРОДІ» -
- Микола Луків.
Росте черешня в мами на городі,
Стара цвіте, а мами вже нема.
На цвинтарі спить мама – з Богом в згоді,
А діти ділять спадщину – дарма.
З городом ділять хату і черешню,
За копійки зібрались все продати,
Клянуть з городом все село тутешнє,
Вони міськими всі змогли вже стати.
За мамою одна черешня плаче
Живицею, сльозми скидає цвіт,
І тільки вітер, сонце і дощ бачить –
Без мами їй немилий білий світ.
Ота черешня, начебто дитина,
Ніяк не може мами смерть прийняти,
Черешня, на городі, біля тина,
Без мами почала вже засихати.
Ш.В.С.03.2009 р.
* * *
З роками заросла вже мамина могила,
Город і рідна хата мами – бур’яном,
Черешня мамина, що кожен рік родила
Стоїть сухою на городі за вікном.
А хата мамина ні як не продається
Бо вимирає те малесеньке село,
Суха черешня більше квітом не заллється,
В ній дятел видовбав хатиночку – дупло.
Ш.В.С.17.05.2009 р.
* * *
Гробак підгриз коріння – решта згнила,
Кору черешні дятел роздовбав,
А буря ту черешню завалила,
Сусід її на дрова попиляв.
У лютому, холодною зимою,
Він розтопив дровами тими піч
І в думках, розмовляючи з собою,
Дивився як горять вони всю ніч.
Горіли у печі з черешні дрова,
Їм марилась весна, пташки, село,
Життя свого картина кольорова,
Останнє віддаючи все тепло.
Дивився він на дрова ті калічні
І думав про своє, чуже життя,
Що в цьому світі ми усі не вічні!
Вічний Всесвіт, зорі й небуття.
Ш.В.С.07.06.2009 р.
* * *
А чудес на світі є багато!
Не про піраміди мова, а про те:
Росте черешня, та не там де хата!
На маминій могилі вже цвіте.
Ш.В.С.14.07.2009 р.
З роками заросла вже мамина могила,
Город і рідна хата мами – бур’яном,
Черешня мамина, що кожен рік родила
Стоїть сухою на городі за вікном.
"А хата мамина ні як не продається
Бо вимирає те малесеньке село,
Суха черешня більше квітом не заллється,
В ній дятел видовбав хатиночку – дупло."
Вражає... прикро, але така правда...
Степанич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Степанич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я сам коли його читаю виступають слези. Бо це писав пр себе.І хата в селі і три черешні ізшести що з мамою садив засохли.І мамина могила у селі на цвинтарі що знаходиться по серед поля. А туя що на могилі мами згоріла від пожежі. Замість неї посаджу черешню.А на вірш надихнула черешня Анатолія Луківа,, спасибі йому за це.
Головний Редактор ж.Дніпро Микола Володимирович Луків)
Степанич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, його "ЧЕРЕШНЯ" після маминої смерті так зачепила своїм змістом, що я написав декілка віршів
під ряд на цю тему,вона мені була дуже близькою в той час.
