Навіть сьогодні, в добу інформації,
рівності статей, емансипації,
вічною цінністю скроплюють націю –
дівчинку в зародку втиснути в жінку.
Наче святою водою оброблені,
вторимо класикам шлюбу безоднею –
за чоловіком плестись неозорими
далями, німо збиваючись в пінку.
І комсомолки, спортсменки, гламурниці
йдуть косяками шукати фритюрниці,
хто в епіцентр, хто – на ринок, не журяться.
Теплий сніданок – на піч й до каміну!
Діти умиті і напрасовані,
рибки накормлені, кіт зацілований,
душі близьких і тіла ремонтовані.
Можна нову починати сторінку.
Двадцять дев’яту, наприклад, зсутулившись,
де чоловік діловими загулами
замість троянд засипає прищурено.
…й іншу викохує, бавлячи, жінку.
І юридично підкована модниця,
із карапузом, дво́ма червонцями,
а за плечима – двома червоними,
кришить опівночі черствішу грінку.
Учила мама мене стабільності,
самодостатності, самостійності.
І попри досі НЕвтрачені цінності,
не поспішати ростити дитинку.
Я не почула (в добу інформації,
рівності статей, емансипації,
скроплена вічною цінністю нації).
Донечку зараз не втискую в жінку.
Одвічні стереотипи.Жінкам у всі часи,і справді,нелегко жилося,навіть тепер "в добу інформації,рівності статей, емансипації" деякі жінки почуваються рабинями у себе вдома...Проте,наше щастя залежить від нас самих,кожен сам обирає свою життєву дорогу і вибір є завжди.Гарний Ваш вірш,Діаночко,актуальний,є нач чим задуматися.
і донька, і синочок мають насамперед "втиснутися" в Людину... тоді все стоятиме на своїх природних місцях... а готувати їжу для тих, кого любиш -- навіть потреба... гірше, якщо це переростає в повинність... щоб не переросло -- можна цей процес... облагородити -- відчуттям потрібності, їхньої радості на щось смачненьке для них...
а в основному Ви праві -- до жінок в соціумі ставлення споживацьке (майже стовідсотково), неусвідомлено зверхнє... і в релігійників... і це помилка, бо ДУША -- СТАТІ НЕ МАЄ... і ще один дивний факт -- всі ембріони спершопочатково -- жіночої статі... виходить, все починається з... жіночого начала... тут загадка...
а щасливим можна стати тільки самому -- ніхто нікого щасливим не зробить і не навчить... "хочеш бути щасливим -- будь..."-- кажуть буддисти, здається...
Моя мама на собі гірку долю заміжньої жінки пізнала і тому мене бути жінкою не підганяла. Вона хотіла, щоб я стала освіченною, розумною, самостійною, незалежною. її бажання здійснилися, але я щасливою не стала...
Щастя - це така жар-птиця, яку не знаєш де і коли спіймаєш...
