Я , лише гола тінь на стіні
що сповзає без сонця до низу
вустами ловлю фантоми німі
ще не йди…
ти знаєш без тебе я гину…
І беззмістовно-холодні стають всі рядки ,
коли я зранку ,змушена без тебе прокидатись
без тебе,я не я,і дощ сьогодні не такий,
зачекай!!!...
я ще не готова з тобою прощатись…
Ти хоч на мить, побудь ще на мить,
наче остатнє в житі погрій цю долоню…
нехай остине голос що в серці бринить…
навчитись жити без тебе…
як…
коли і подиху зробити без тебе не можу…
______________
Такий глибокий смуток,Наталочко...Що вдієш,без коханої людини нам світ не милий... Дуже б хотілося,щоб подібні переживання не виходили за межі віршів і щоб життя частіше тішило нас приємними моментами.
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так,саме так.дуже часто,люди нас доповнюють,а коли вони зникають з твого життя...це наче втратити частинку себе...
так,життя сповнене прекрасним,потрібно про це писати..відчувати дякую Наталочко,що завітала
Дуже б хотілося,щоб подібні переживання не виходили за межі віршів і щоб життя частіше тішило нас приємними моментами. 
