Свіжа рима – сторінки царівна!
Збита рима – дружина Гороха.
Не люблю римувань дієслівних
І отари займенників в строфах.
Не люблю заримовану прозу,
Мазохізм про нетлінне і вічне;
Та писать про весну на морозі,
Та емоцій смішок сардонічний.
Не люблю блуд прийменників-клинців
У рядках, як лжесвідків підпірки.
Не люблю мудрування безликі
Та сухе пустозлоття говірки.
Не люблю бідноту лексиконну
І моралі засмажених етик;
Як вважа себе бардом в законі
Недолугий зазнайко-поетик.
Не люблю консервованих штампів,
Маринованих словосполучень;
Коли пара розгнузданих ямбів –
Істерична петля перекручень.
Мов циганське лихе конокрадство,
Не погасли часи плагіату:
Хтось посмів у Державіна вкрасти,
Хтось – строфу з «Марсельєзи» скатати.
Карми віршів побліднуть тоненькі,
Як в медуз, що на руку поклали,
В тих, хто пише іще під Шевченка,
Хто як Драч в сонце мече кинжали.
Не люблю і плююсь спересердя,
Коли ритм заїкається, свище,
Коли вірш не тече з передсердя,
А на сорок сантиметрів нижче.
Не люблю я епітет-тараньку,
Антитезні дуелі відкриті.
Божим днем,
надвечір’ям
чи ранком
Я це все
не люблю
не любити!
