На що ведешся, доле ясноока?
На кусень сала чи на житній хліб?
На булку з маслом чи солодкий мід?
На молоко чи на крутішу - "мокка"?
Скажи мені, признайся хоч на мить!
Встелю́ столи і наготую страви,
Під ноги вкину пахощів-отави
І витягну найкращі із укрить
Напої всякі! Ти ж прийдеш у гості?
Ти ж носом в інший край не поведеш?
Скажи мені, що так, скажи! Авжеж,
Усядешся поважно на помості,
Хильнеш наливки, посмакуєш... Так?
Змилосердишся, подобрієш, доле?
Перетасуєш карти, фільми, ролі,
Зачепиш на лацкан добротний знак,
Що сповістить довкола - доля сита!
...Вгинає стіл наїдками дарма,
Чекаю вірно, а її нема...
Спускає дух у вічність оковита...
(4.03.12)
Життя прожила й бачила чи ма,та запитай мене від чого так бува на, що надієшся того нема,роки минають,а доля як той гість,на вогник зазирне,а потім собі встане і піде.
Іноді й справді не знаєш,чим задобрити примхливу долю... Саме тоді,коли найдужче її чекаєш,вона чомусь не заходить в гості... Такі близькі і знайомі всім нам твої щирі пориви,Лесю...
ЗмилосердИшся... 1. Наголос трішки неприродньо... 2. Якось, мов, жалісливо - змилосердишся. І тому, на основі вищенаведених, яких-неяких, все-ж, аргументів, пропоную те слово замінити.
"Пом`якшаєш та подобрієш, доле?" - як варрррріяяяяянт.
ДОЛЕНОСНІ РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ...
ЛЕСЮ, ЯК БИ ТИ ДОЛЮ НЕ ЗАЗИВАЛА І ХИТРУВАЛА, ЧИМ НЕ ОБІЦЯЛА ЇЇ ПРИГОЩАТИ - ВСЕ ОДНО ВОНА САМА ВИБИРАЄ, КУДИ ЗАХОДИТИ, А КУДИ - НІ. ВСЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ТАК, ЯК НА РОДУ НАПИСАНО...
ВІРШ, ЯК ЗАВЖДИ, ГЛИБИННИЙ... ПЕРЕЧИТУВАЛА ТРИ РАЗИ - ДЕЯКІ МІСЦЯ НЕ ЗРОЗУМІЛА... АЛЕ Я ВЖЕ ДО ЦЬОГО ЗВИКЛА, ЩО ТИ У ВІРШАХ "МУДРУЄШ"