З тобою я зістанусь назавжди́
В твоїх думках і спогадах, не в мріях,
Бо наші дні давно уже пройшли,
І не плекаєш ти в мені свою надію.
Для тебе я зістанусь завжди щирим,
Відкритим й переповненим тепла,
Не зайдеш ти до мене у неділю,
І в будні дні...І стала, мов чужа...
А я все ж так тебе чекаю зранку,
Готую чай на двох й на двері погляда,
Та вийшла ти у тім квітневім ранку,
Так тихо і назад вже не прийшла.
І очі ті, що сяяли мов сонцем,
Коли я грав волоссям на вітрах,
Чомусь не дивляться...І ти вже з іншим хлопцем,
А я все сам - і вже прийшла зима.
Не відпущу тебе і як би не хотіла,
Щоб я забув - та не дано мені,
І хоч обпалені словами мої крила,
Ти знай, що я чекаю навесні.
Я буду завжди тут - у тім же старім парку,
У буднях днів і в вихорі пісень,
Чекатиму повернення світанку,
Коли удвох ми бавили дітей.
І ні слова, ні дії, ні втручання,
Не змусять відійти мене убік,
Не заважатиму...Та знай моє кохання
Тут житиме, як вічності потік.
З тобою я зістанусь назавжди́,
Хоч ти мене давно вже відпустила,
Нехай...Та знай, що вітером води
Щоночі я шептатиму: "Єдина..."