Пройшли каруселі дитячих років,
І літо пройшло стороною,
Усе вже не так, як би голос хотів,
І юність не п’є вже зі мною.
Розвіються мрії, захмаряться справи,
Віднині - лиш спокій, і трішки добра,
Свідомість не слуха вже серця забави,
В котрім залишився лиш попіл тепла.
Я в поті холоднім крізь ночі прокинусь,
Почну рахувати загублені дні,
А потім від ліків засну й безупинно
Пройдуть кілометри тих снів-вітражів.
Та знаєш – це вік не буває безслідним,
І пам’ять карбує не чеки боргів,
Хоч осінь моя наближає помітно,
Та ждуть каруселі дитячих років…
