Описую думки свої химерно,
Чіпляю на живця нові слова,
І засіваю між рядками зерна,
Щоб ожила віршована краса…
Емоції фонтанять феєрверком
І стелиться барвінками туман,
А пам'ять усміхається люстерком,
І одурманює як фіміам…
В моє дитинство радісне й веселе,
Я знову завітала уві сні,
І пригадала мальовничі села,
А серед них розкішні Дибинці…
Там ліплять гончарі горшки казкові,
І річка Рось цілує голубінь,
Жінки вдягають плаття веселкові,
І ставлять диво-горщик на черінь…
А потім розмальовують квітками,
Узором прикрашають залюбки -
В Італію Іван Масюк з горшками
Не раз літав на різні виставки…
Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,
Курличуть в небі голоси дзвінкі,
Дрімають прибрані хати й подвір‘я,
І всюди чути пахощі п‘янкі…
А ще там дуже люблять вишиванки,
Віночком прикрашають довгі коси -
Блукає в пишних травах на світанку
моє дитинство босоноге в росах...
Всім серцем Я люблю своє село -
Мого дитинства срібне джерело!
Гарнючий вірш! І ще мені сподобався вірш про річку ,ви дали послання у коменті вірша "Удаю мій" Удайка Олекси.На жаль там можливість коментувати виключена. Послухайте пісню на слова Удайка " Удаю мій".
З такою любов'ю і щирістю про рідне село-аж на душі потеплішало!.. А щодо того,що Ви поки що не пишите надто образні і вибагливі вірші,то я вважаю,що кожному своє:як хто бачить світ,відчуває його-так і передає у своїх віршах.Скільки людей-стільки думок.Ваші вірші близькі багатьом з нас,бо в кожному частинка нашого життя.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЯК ДОБРЕ, ЩО В МЕНЕ Є ГРУПА МОРАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ! БАЧУ, ЩО НЕ ДАСТЕ МЕНІ ЗНЕВІРИТСЯ В СОБІ
АЛЕ ПРОФЕСІЙНА КРИТИКА ТАКОЖ ПІДСТЬОБУЄ, НЕ ДАЄ РОЗСЛАБАТИСЯ І СПОНУКАЄ ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ Й ПИСАТИ ЩОСЬ БІЛЬШ ДОСКОНАЛЕ ЯКЩО НЕ ПО СУТІ, ТО ХОЧА Б ПО ФОРМІ
ДЯКУЮ, ЩО ТИ, НАТАЛОЧКО, ЗАВЖДИ УВАЖНА ДО МОЇХ ТВОРІВ І ТАКА ТОЛЕРАНТНА!