Десять літ вже сам Данило,
Жити зовсім вже не мило.
В інший світ відійшла баба,
А була ж якась розрада.
Лад у хаті, у дворі,
Смачна їжа на столі.
Ну а зараз безлад всюди,
Вже минають хату люди.
Без дітей роду немає,
Геть Данило погибає.
В газету оголошення подав,
Стисло в ньому написав.
Що шукає молодицю,
Пишну, гарну, білолицю.
Перепише в спадок хату,
Якщо зможе покохати.
Це не довго все велося,
Вже й знайомство відбулося.
Пишні груди, гнучкий стан,
Коси, мовби житній лан.
Онімів, кліпає очима,
Смерть давно вже за плечима.
Така гарна молодиця,
Ще й проворна білолиця.
Моргне оком, усміхнеться,
Душа, мовби стрепенеться.
Взялась вона вмить за діло,
В руках в неї закипіло.
Лад у хаті, все сміється,
А дід також не здається.
Пішов в лавку взяв пляшину,
Оселедця, хліб, свинину.
Квас і мінеральну воду,
За таку жіночу вроду.
Віддасть душу бісу вмить,
А вона все сокорить.
Заглядає діду в очі,
Той вечеряти вже хоче.
А тоді хто зна що буде,
Вже сміються з діда люди.
Старий хрич, та йому й годі,
Він не встоїть такій вроді.
Вийшла молодиця з хати,
Та давай діда гукати.
Лазня вже давно готова,
Не промовив старий слова.
Швидко зняв штани, сорочку,
Присів кліпає в куточку.
А вона, як мак, цвіте,
Познімала миттю все.
Як лягла вона на лавку,
Дід почав робити зарядку.
Віником стоїть махає,
А вона, то не вгаває.
Стогне бісики пускає,
В діда серце хід збавляє.
Він на лавку сам вмостився,
Вже не радий, що родився.
Молодиця силу має,
Віник, мов той пух, літає.
Вибила старий весь бруд,
Тут на діда напав блуд.
Вже не хоче йти до хати,
Буде в лазні спочивати.
Вмовила сіли у ганку,
Затулив старий фіранку.
Тут вечеря закипіла,
Молодиця розімліла.
Розстелила ліжко вмить,
Чиста постіль аж рипить.
Скочив дід, немов гусар,
Тіло стало, мовби жар.
Ох солодка молодиця,
Цілу ніч йому не спиться.
А на ранок вийшов з хати,
Знов став лізти обнімати.
А вона кличе у ганок,
На столі стоїть сніданок.
Мов та пташечка літає,
Усе діда пригощає.
Як поснідав став дрімати,
А вона не хоче спати.
Все прибрала вмить зі столу,
Завела таку розмову.
Якщо хочеш панувати,
Папір треба підписати.
Заповіт тиче у очі,
Мов голубка все вуркоче.
Може в нас ще будуть діти,
Треба їм все залишити.
Дід не довго міркував,
Заповіт взяв підписав.
Як папір взяла у руки,
Почалися в діда муки.
Старим чортом обзиває,
Тепер дід як птах літає.
Що хотіла те зробила,
За ніч діда обкрутила.
ID:
352493
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 23.07.2012 22:12:16
© дата внесення змiн: 23.07.2012 22:12:16
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
