Серед ночі в темній кухні
Побут скаржиться на долю:
Стогне креденс, стигнуть кухлі,
Із борщу гниє квасоля.
Стіл сваривсь на холодець:
Маєш совісти хоч грам?
Он розлігся на стілець –
Скільки ж ти лишаєш плям!
Кашляв хворий холодильник:
Ледь причинені дверцята,
В морозилці кип’ятильник,
Яблуко ледь розпочате,
На лінолеум сметана
Он зі слоїка розлита,
У куточку півбанана –
Миша, певно, буде сита.
Плитка газова шипіла:
Плями на мені масні –
Щось втекло, щось підгоріло,
Закипівши на вогні.
Пожалілась скатертина:
На мені дрімає чай,
Каша манна, мандарина,
А я ж чиста зазвичай!
А у мийниці рядочком
Миски скаржились брудні:
Недоїдені грибочки
В грудку злиплися на дні.
А у мене, – чашка плаче, –
Мухи в каві завелись,
І мене вода гаряча
Не вмиває, як колись.
Стіл ображений до краю,
Розізлився, тупотить:
Ледарку я нашу знаю –
У кімнаті онде спить!
То Іванка-нечепура,
Геть розніжене дитя.
Господиня – на сміх курям,
В неї все не до пуття.
Треба дівчинку провчити –
Проберемось їй у сни!
Може, стане нас любити,
Як відчує суть вини…
…Встала Йванка дуже рано –
Підмела усі дрібки,
Миє кухлики під краном,
І чашки, і тарілки.
Як же дівчинка змінилась!
Це, напевно, неспроста!
Щось повчальне їй наснилось,
Що в повазі чистота!
.... Така ненав'язлива повчальність
