Чому так тяжко стало на душі, здається щастя поряд десь блукало
І грало переливами чуттів, а серце так надією палало.
Чому твій голос, не такий п’янкий, не радісний – холодний і байдужий,
Здається, що далеко зараз ми, а були близько – були близько дуже.
Я знав усе, що відчуваєш ти, тобою жив і дихав як шалений
Невже спокійно все сприймала ти? Ніяких почуттів нема до мене?
Не знаю, ти казала, що нехай - підкаже доля, як нам далі жити
Кого чекати, а кого і ні… Кому дзвонити, а кого любити.
Скажи чому мовчить Душа твоя, коли моя палає і страждає.
Невже та біль дана лише мені, мені самому – гіршого немає!
Терпіти, жити і у самоті, шукати сенс життя, його основи,
А хто підкаже – світлії Боги, Вони надія і моя опора.
Вони завжди мені допомагали, шукати стежку, що веде туди
Куди ніхто й нічим не долітає, там де мене завжди чекаєш ти.
Много людей падали в пропасть, в бездну одиночества, отчаянности, покинутости,безисходности. Есть такие,что не выдержали такого испытания. Но большинство выбираются из этой пустоты, значительно изменившись,как внешне,так и внутренне. Самую надежную руку помощи дает вера в Бога, именно она вытаскивает из трясины и создает смысл жизни
Кумартун відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
