Колись ми стояли перед вівтарем -
у зеленім саді, посеред великого міста,
там, де криничка давня була
з якої причищались напоєм святим.
Коли ми стояли перед отим вівтарем,
де минуло наше дитинство,
тоді клялись обоє перед розпатланим богом,
що вірні ми будемо довіку.
І, якщо навіть солодка смерть,
чи лютий ворог - шлюб
з іншої релігії чужої розлучить нас -
не зрадимо ми своїм дорогам.
