UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Водошняк: Терновий вінець - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 08.12.2012 - 12:49
УДАВАНИЙ РАЙКолосян 3:9,10 « Не обманюйте одні одних. Скиньте із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягніться в нову, яка завдяки точному знанню обновлюється за образом Того, хто її створив. Не можу тішитись в кутку, Де одинокий соловей щебече, Де квітка чудом збереглась в гаю І вже її нащадок не побачить. Хтось в ностальгії згадує той час Коли в природі все буяло, Коли лукавство буйно не цвіло І землю так не грабували. Ми свідки нищення землі, Її руйнують нефіліми. Могутні і жорстокі силачі — Людську подобу загубили! Вони ніколи не самі, Їх сила у неситій зграї. Закони розповсюджують свої, Собі подібних і недоуків збирають. Комуна згуртувала їх колись. Ідея рівності забитих і голодних… Мутанти виродились серед них – Ще гірші, ніж пани потворні. Сам Сатана їм силу дав. Обманом, лестощами всіх дурити, Жорстоко гнобити братів І в розкошах себе втопити! Не вдасться за парканом рай. У резерватах солов’ї мовчазні. Всі бутафорні розкоші минуть, Насильники відійдуть у неславі. Наркотиками розум не звихнеш І алкоголем думки не ослабиш. Брехнею лиш протягнеш до часу, Та правди не зупиниш, не завяжеш! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
