В особистість одиниці
Нуль не виросте ніколи,
Як би він не розкрутився,
Його доля лиш по колу.
* * *
Якщо вже витягла Душа
Гроші з кишені – капелюху,
То очі мали би оглухнуть
На те, що покладе рука.
* * *
Осипаємся ми, як по осені дуб жолудьми
Опадають плоди, розбиваючи лоба у глину.
Чи вони проростуть? Чи пролізе коріння в щілину?
Чи вони відійдуть у байдужі обійми пітьми?
* * *
Буває так, що розум розуміє,
А серце ну ніяк це не сприймає.
Який там розум, коли серце в позі
І де мізки, як кров по жилах грає.
