Буває так що розумієш-ти непрАвий,
Оглянешся назад...Але для чого?!
Це не пиха - ти не лукавий
Хоч способом життя далекий до святого.
Бо грішні всі - і кожен з нас,
Окрім дітей що засипають у колисці,
З них грішників пізніше зробить час
А ми вже є...Недолі живописці...
І каятись...Нехочемо...Зарано..
Із поглядом ще не опущеним йдемо
Розверзнеться на місці серця рана,
І щохвилини апокаліпсис ждемо.
Сприймаєм покання як ту слабкість,
Що лиш збиває з вірного шляху
А розуміння прийде коли старість
Тихенько захрипить у темному кутку...
О! І тоді всі схаменуться!
Помчать до церкви оббивать пороги,
Та у жаху вони здригнуться -
Для них немає іншої дороги.
То ж кайтесь всі хто цього хоче
Всі ті кого лякає майбуття,
Нехай вам страх весь час шепоче:
"Чи чесно ти прожив життя?"
А я лишусь із думами віч-на-віч
Хоч розумію дещо неправИй,
НЕ змінить щось і критика з усебіч
Накшталт : "Покайся гаспиде німий"....
