Кум Тарас до Петра кума
Приїджав з кумою
Самогона сулію
Прихопив з собою.
Самогонка їм обоїм
До душі прийшлась,
Та скінчилась,
Але згодом у Петра
Ще одна знайшлась.
Посиділи. Сутеніє.
Вже пора до хати.
З тостом треба"на коня"
Чарку підіймати.
Підіймали, підіймали
За хвіст, за копита,
Щоб була іще підкова
На віка прибита,
Щоб щороку та кобила
Лоша приводила,
Щоб недоуздок на полі
Часом не губила.
Кум Петро Тарасавзяв,
Підвів до конячки,
Бо не міг вже той ходити/
Повзав навкарачки.
Пхав та пхав Тараса кума
Він перед собою
Й посадив вже бідолагу
Уперед спиною.
Кум коня за хвіст
Все смика,
Очи відкриває,
-Ой, лишенько, куме Петре,
У конячки, подивись,
Голови немае.
Почвалав той вкруг кобили,
Бачить, щось не те,
У кобили з під хвоста
Голова росте.
Ледве він прийшов до тями,
Серце калатало.
У Тараса кума теж
Обличчя пропало.
Кум вже хрестить
Ту потвору,хвіртку відчиняе
Та на вулицю мерщій
З двору виганяє.
Як доїхав кум Тарас
Ніхто і не знав,
Тільки кум Петро назавжди
Пити перестав.
2011р.
