В голові мороз, надзвичайно слизько,
Сон постійно падає і не може піднятись
Мої ж думки до нього досить близько
Але чомусь вони не вміють спіткатись.
Вони прямі як спис хрестоносця
Влучні, як стріла Робіна з Локслі
Масштабні як злітна смуга авіаносця
Та єдині із всіх, не дикорослі.
Сон і далі лежить, безсилий та сумний
Він знає, що я не збираюся йти спати.
Все таки він як якийсь бомж бездомний,
Який давно мріє про поїздку в Карпати
Він часто допомагав мені позбутися болю
Стерти з пам’яті певні дурні спогади,
З клітки уяви, криком просилися слова на волю
У яких на тілі були закріплені пояси-джехади
І ось той клятий відлік вже пішов,
Все в голові розлетиться на кілометри
Потім ж настане період великих перебудов.
Треба використовувати якісь мовні фільтри.
