Ти довго снилася мені
і, що збулось – нема де діти,
мов знову сонце у вікні,
неначе в хаті тепле літо.
Дрібненьким дощиком прийшла,
дрібненьким сміхом чарувала,
все, що хотіла, віддала,
все, що посміла, відібрала.
Все може збутися колись,
та не лінуйся ще сьогодні.
В тонкі одежі одягнись,
які в обіймах дуже модні.
Дрібненьким кроком прибіжи,
дрібненьким сміхом причаровуй,
про все, що знаєш, розкажи,
переклади на нашу мову.
І будуть знову теплі дні,
щоб ми раділи, наче діти,
що в лісі барви весняні,
що у садах буяють квіти.
Дрібненьким дощиком прилинь,
щоб не пропали дні найкращі.
Мене одного не покинь
у дні сумні і в дні пропащі.
