Спати хоч ведмідь мастак,
Та в берлозі щось не так,
Сніг у мить геть помокрів,
Вчора він його ще грів.
А сьогодні мокро спати,
Мабуть час уже вставати,
Потягнувся, розвернувся,
І про сон він геть забувся.
Відкрив очі от дива,
Це ж весна уже прийшла,
Звірі, птахи веселяться,
Його навіть не бояться.
Заревів ведмідь щосили,
Звірі з ляку оніміли,
Поховались хто куди,
Так не довго до біди.
Щось я дуже довго спав,
Що весна прийшла, не знав,
Не лякайтесь я не злий,
Вигляд маю я такий.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/178-zimova-splyachka.html
