Моєму любому критику
\"...Я не пишу – паплюжу мову,
Як курка лапою шкребу!
На зло тобі я знову й знову,
Писатиму таку ганьбу.
Зайди до мене у кімнату.
Цеглиной кинь мені у груди!
Я не ображусь, і писати
Я тільки більше знову буду!
Зустрінь мене в пітьмі подвір’я
Перо між ребер загони!
На небесах очищу пір’я,
Та потурбую твої сни.
последняя редакция от 08.10.2007
автор: NoodlesBob
================================
Скажіть! Кладу на серце руку!
Тріпоче чоловіча стать:
Віддайте нам оту падлюку,
Що сміла Вас критикувать!
І пошлемО ми ту скотину
Туди, де Сонце упаде!
Туди, де шлють нас безупинно...
(Всі шлють, але ніхто не йде!)
А щоб страждав він втриче більше,
Заклявся вмить критикувать,
Ви напишіть йому сто вІршів!
І всі примусьте прочитать!
За це Вас у віках прославлять!
Візміть на душу гріх, мадам:
Нехай він вивчить всі напам'ять,
Але читає...тільки ВАМ!!!
Оценка поэта: 5 чесно кажучи, я дуже співчуваю нашим критикам, тим більш, що раніше з критикою було вільніше, а зараз цю невдячну роботу прагнуть повісити тільки на них
cooper_d відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ХЛОПЦЯМ ОБОВ'ЯЗКОВО ПІДКАЖУ, ЩО ТАКА СПІВЧУТЛИВА ОСОБА Є... І ВСІ НАВИПЕРЕДКИ ЗГОДЯТЬСЯ ЩОБ ВИ БУЛИ КРИТИКОМ! А ГРОМАДІ НЕ ВІДКАЖЕШ...
