Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юхниця Євген: Таких, нас, незадеянных игрушек… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Helen Birets, 24.06.2013 - 20:36
вода камень точит , а усиленная верой, что-то да изменит а ищащие - найдут
Ростислав Сердешний, 24.06.2013 - 20:14
Все гаразд, Євгене. У кожного свої смаки. Я можу писати по-різному і так, як пишуть сьогодні. Але мені інколи здається, що сучасна "модна" поезія позбавлена смислу. Повна абстракція, розмитість граней, вичурно-незрозуміла символіка або відсутність такої загалом. Це теж художній прийом, який, думаю, має право на існування, проте надмірно захоплюватися цим не радив би, бо нове все ж таки гармонує, коли воно органічно поєднується з класичним. Прошу теж не ображатися, бо це, в першу чергу, відповідь людини, читача, а потім вже й митця, який сам пише чи вміє писати, такого собі поета-блогера, який собі інколи пише, коли в нього є вільний час і настрій, для якого поезія не стала професією (1 збірку, каюсь, не дуже, правда, доведену до ладу й зовсім просто оформлену видав), проте все ж таки професія якого пов'язана з писанням, щоправда, наукових праць гуманітарного профілю. Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я ж не проти, просто - виказав образну думку, з Гаррі Поттеру
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433083Юхниця Євген, 23.06.2013 - 12:38 Гарний вірш, та тема трошки не нова. А зможете - щось відтворити - з сучасних символів? Ростислав Сердешний, 23.06.2013 - 16:28 Зрозуміло, що не нова, бо й рубрика, в якій цей вірш уміщений недарма названа "Стежками фольклору". Можливо, й міг би, принаймні можна спробувати. Проблема в тому, які символи вважати сучасними? Юхниця Євген, 23.06.2013 - 13:11 А в цьому і проявляється , чи ні - геній митця))) Ростислав Сердешний, 23.06.2013 - 16:34 Наприклад, місто може бути сучасним символом. "Ворон літає..." написано в студентські ще роки. Тут присутній виразний усно-традиційний струмінь. Просто та ж гілка калини, хоч і традиційний символ, але й досі живе в сучасності. Нові символи можна також створити-це не проблема, проте настільки такий символ буде зрозумілий іншим. Наприклад, символ типу "белая стрекоза любви" погано якось мною усвідомлюється, хоча це й відносно новий образ. Мати, які часто зустрічаються в сучасній нашій українській поезії теж не дуже приваблюють, секс-це, можливо, символ сучасності, але це не те, на мою думку, що можна виносити на люди. Геніальним поетом теж себе не вважаю, я просто вмію писати, але добре, я подумаю над цим (сучасними символами). Дякую за візит, коментарі й за підкидання "задачки" щодо "генія митця" Завтра надрукую вірш, написаний сьогодні. Своєрідний роздум про символи сучасності. Юхниця Євген, 23.06.2013 - 15:21 ок, подивлюсь!!! ни пуха!) Ростислав Сердешний, 23.06.2013 - 15:37 Дякую, Євгене, але він вийшов, як на мене, вже надто іронічно-пародійним, проте чекатиму вашого коментаря. Відповідаю: Завітав, на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433280 знаєте, це - наче запросили на Гогворський бал на 2-му курсі(Гаррі Поттер і таємна кімната), а виявилося - на Смертенини...(після прочитання порівняння зрозуміється краще.) пробачаюсь, звичайно, що може - не зовсім літературна вийшла відповідь-огляд. Та Ви спитали - я чесно відповів, не можна символи кожного покоління(через 10-12 років) подавати у свиняшній багнюці, навіть, якщо митець через засліплість і не бачить їх, те гарне, чи те світле, яке притаманне зараз живучим, чим позитивним і не дуже живуть діти, онуки зараз... Можна подумати, це раніще будували "Парус" і магазин шоколаду на Хрещатику, стадіон у Донецьку і Вінницькі кольорово-музичні фонтани, і т.і... Прохання не ображатися, нічого особистого, просто відповідь українця і профес.письменника. Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
или возбуждённым поэтом - читательским интересом)))
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да, кстати, когда то писал уже об этом, вспомнил))) о теме - спасения-лечения стихами, сейчас найду и выставлю:Ох, стихи, опять спасаете меня. Нет вам жизни от тревог сухих ни дня. Только-только образумите мой дух, Как маячит непредвиденное "вдруг". Вы, как славные бесценные друзья, Терпеливы, разъясняя, что "нельзя", Где нам лучше, как раскрыться, с кем начать, Как находку от обманки отличать. Я же - словно непослушное дитя, Распыляюсь, зрелых ягод не щадя. И не слышу, иногда, зов труб и солнц, И задел, едва слепив, несусь вразнос. Ох, стихи, мои небесные врачи, В рай земной небесно-сладкие ключи. С вами лепо о грядущем помечтать, И роскошное "сегодня" коротать. Чернигов 1999г. Штундер Юлія, 24.06.2013 - 13:42
Життя - як шахи.Вічна гра, вічна партія,в якій усі ми або пішаки,або слони,або тури чи коні,або королі чи королеви.Перших - набагато більше.проте люди навіть не замислюються над цим.Вони не хочуть зрозуміти те,ким вони є насправді.Доля - це партія,якою люди практично не керують,її наче грає хтось за нас.Люди в ній просто фігури на дошці життя.Але все ж є одиниці,які усвідомили свій пішацький реальний стан.І твердо це зрозумівши, розпочинають свою гру... Усі в цьому житті мають право на свою гру,і можуть перетворитися з пішака на королеву.але це станеться лише тоді,коли вони зрозуміють, ким вони є насправді. Валентина Ланевич, 24.06.2013 - 13:40
И то, ведь, верно - слово от души найдет к другому сердцу ключи.
Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о себе ведь пишем, как-никак)))) о нас на сайтах)))
Олександр Ковальчук, 24.06.2013 - 12:51
Очень неожиданно, оригинально и метко!!!Стишинки-смешинки, печальки-грустинки Родившись погибнут, как летом снижинки... Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да, это мы с Вами - объектики таким стишкам
Крилата (Любов Пікас), 24.06.2013 - 12:17
Класно! Глибинно! З нас кожен, хто шукає, щось знайде! Печаль колись у радість перейде! Ми - іграшки у долі, та охоче Поможе нам, як буде знать, що хочем. |
|
|