Ти чула, як вертається вирій
Без маленьких ще зовсім лелек,
Із повільних течій, де штилі,
І пустель жовтих від небезпек.
Ти чула, як вертається мама
Проводжаючи сина у бій,
Відчуває, що точно востаннє,
Серце повне тягучих змій.
Ти чула, як вертається хлопець,
В якому клекочуть сльози,
І він мовчки сам себе топить,
А на дворі - зливи й морози.
Ти чула, як вертається віра,
Сповільненим тихим кроком,
У серце самотнього звіра
Пришвидшеним кровотоком.
Глибинно-гарно! 
