Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: КУРГАН СКОРБОТИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Татьяна Маляренко-Казмирук, 19.12.2013 - 09:19
Мій вірш про голодомор, прочитайте, будь ласка. З вамі не зрівнятись,але дуже хотілось передати той біль. Світлій пам’яті моєї бабусі Катерині Пилипівні Скубій. Стоїть бабуся Катерина, В життям покручених руках Тримає спечену хлібину, Стікають сльози по щоках. Вона згадала тридцять третій: Без листя липи й берестки, В могилі син її Терентій І ледь живі лежать батьки. Неначе небо й те голодне І до землі схилився тин. Кругом чуже усе холодне, Та півсела пустих хатин. Взяла тепленький ще шматочок, Прикрила ніжно рушником Й пішла тихенько в свій садочок, Де вся рідня лежить рядком. Старенька стала на коліна, До неба очі підвела... - Вставай же вся моя родина, Я хліб свіженький принесла!..- Ніхто не змусить Україну Пустити роки в забуття, Які поклали в домовину Народ, що так любив життя... *ИРЕНА*, 27.11.2013 - 16:10
Моторошно від фактів. Душа завмерла від творчого ефекту. Потужний твір, Олександре!
Анатолійович, 26.11.2013 - 23:26
Сильно! Це результати багаторічного задурманення мізків історією кпрс (з маленької літери).
Наталя Данилюк, 26.11.2013 - 01:23
...ідуть нащадки жертв голодоморупо вулицях з найменнями катів… - це наш сором і ганьба... Ніяк не позбудемось отого радянського бруду, тримаються за нього фанатики радянської системи і руками, й ногами. Так, наче в нас немає гідних імен для найменування вулиць... Страшно і гидко, що в наш час таке коїться. На щастя, у нас, на Заході, це вже давно викорінили. |
|
|