Як боляче втрачати всі шляхи,
Які вели колись мене до тебе.
Ми втрачені в архівах на віки,
Ніхто нас не знайде тепер, хоч треба.
Ти розкажи всі спогади мені,
Я збережу. Забудь їх, якщо хочеш,
Нехай вони палають у вогні,
Нехай осяють безпробудні ночі...
Я знатиму, що там палаю я,
Щаслива під промінчиками сонця...
Та сповідь не закінчена моя!
Моя душа ще більше болю просить!
Я знову стану жити у вітрах,
У хвилях райдуги. У світлі сонця.
У хмарах, в небокраї, у квітках,
У співі, танці, пензлі, грі та кроці!..
Я житиму в архівах наших днів,
Я житиму, бо я цього бажаю,
Я житиму, палаючи в вогні,
І відроджу любов. Я обіцяю.