Кипить вогонь гнилий, забутий
Пристрасть шумить долею
Дивлячись на небеса
Ми обоє бажаємо відчути
Найкращі почуття, висловлені мовою
Щоб блищали, неначе роса.
Ми обоє літаємо над світом
Не маючи уявлення
Про всю суть
І навіть не знаємо чи радіти
Чи поглинути в віддалення
Нашого сну.
Стрімко, лунко, бурхливо
Лунає пісня
Про нашу любов
Розлітаючись в розриві
Сонного світу
Що обвив нас знову.
Ми вітаємо
Свій апокаліпсис
Самі його створюючи
Може, не знаючи
Ми його славимо
Але близько ходять любов і тривога.
