нема мене і завше не було.
які мені іще надáно чари?
плавцями розгрібати термопару
чи спалювати світочем чоло?
не боронив твій нетверезий стан.
бува, тебе відклеював від сходів.
здавав напіврозгадані кросворди,
щоб мати перевіс твоїм пляшкам.
та, переважно, спам збирав і флуд,
погрози азіатів в бік кинжалу.
до мене, запинаючись, тікала.
ляклива риба, що чорнильний спрут.
розводив крила, малював на них
ще й вірне око сонячного Бога,
щоб захищав і ніс до перемоги,
навчав щоб не забруднювати ніг.
перенесу усі склянки на дах.
не зупиняй, я квапитись не буду,
весною розцвіте багато бруду.
не маючи доречностей в садках.
наосліп, не вмикатиму ліхтар.
чи витримає стомлена драбина,
коли вся гнеться, мов монтажна піна,
коли між очі падає тягар?..
нема мене. а ти весь час була
розхристаним адажіо зимовим.
у серці мало бути щось китове.
а в нім - не камінь, навіть не стріла.
прокинувшись у водянім раю,
солоні хвилі й віднесуть до тебе.
а я не піднімаюсь простонеба,
я більше цих земель не впізнаю.
гру`13
"нема мене. а ти весь час була
розхристаним адажіо зимовим."-так оригінально написав ти "я більше цих земель не впізнаю."-близький за настроєм серця рядок...
Митрик Безкровний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так. і мені близький... і водночас далекий. дякую за те, що тобі подобається)
"я більше цих земель не впізнаю."-близький за настроєм серця рядок... 
