Навіщо існує наша тінь?
Така собі нагадка наших всіх падінь?
Щодня вона нас спокушає,
згадати те що так забуть бажаєм.
Щодня цей темний образ позаду тебе,
він все памятає,та щось шепоче там про себе.
Навіть якщо ти забув,то вона все знає,
ти лише спитай, і вона все нагадає.
Ті дні яких нібито і небуло,
ти лише звернись,вона скаже,що неминуло.
Та біль,розчарування,що дали тобі покій,
Вона поверне вмить,і нагадає що ти,одинокий.
Вона знає всі твої прекрасні дні,
та чогось нагадує лише сумні...
Їй всерівно чи хочеш ти їх пам’ятати,
в грязь ніби хоче вона тебе втоптати!
Що ж ти тягнешся за мною тінь?!
відчепись,невже тобі мало моїх сумлінь?
На сердцю важко і без твоєї допомоги,
згинь з шляху! геть з дороги!
Місце твоє позаду,там і залишайся!
нехочу згадувать нічого я...ти неображайся...
Хай темна ніч поглине всі думки разом з тобою,
і хай забере,десь...кудись...в далечінь,з собою...
