Я думав, що пізнав біль
І навіть не знав, наскільки помилявся
Відчувши біль цей у собі
Тепер я здався, Богу здався.
Скільки брехні було в житті
А я надіявся й не знав
Що обірвавши цю нитку у собі
Я дуже гірко постраждав.
Держачи у руках сльозу
Я думав – чим я завинив?
І знищуючи омріяну чистоту
Вже зрозумів, чому зогнив.
Тримаючи все у долоні
Я розкидав його по світу
Бо я для себе незнайомий
Не знаючи, як далі жити.
Світ розкинув тут руками
Пустивши сльози до землі
Бо він не з нами, він не з нами
Він обернеться й не промовить слів.
