На скрипці грав старенький дід
Без нот мелодію вокзальну.
Я їхала в далекий світ,
Тому і грав таку печальну.
Копійка впала. Не почув.
Хтось кинув, наче відчіпного.
Вокзал спішив, як вулик гув.
У суєті не до старого.
А скрипка плакала про те,
Що роки, як ті бистрі ріки.
Біжать, пливуть не знати де,
Не вернуться уже й вовіки.
Легке тремтіння у руках.
Йому ніхто не крикнув: "Браво!"
І тільки капелюх в ногах
Ще пам'ятав тріумф і славу.
Старий скрипалю, зачекай.
Я скоро повернуся з далі.
Тоді веселої заграй
Мені на Львівському вокзалі...
Оксана Максимишин-Корабель
Літо 2013
